Простийпошук |
Розширенийпошук |
Покажчики
|
Професійний пошук |
Рубрикатор НБУВ |
Розподілений пошук |
Бази даних
Наукова періодика України - результати пошуку
Книжкові видання та компакт-дискиЖурнали та продовжувані виданняАвтореферати дисертаційРеферативна база данихНаукова періодика УкраїниТематичний навігаторАвторитетний файл імен осіб
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
Повнотекстовий пошук
| Знайдено в інших БД: | Книжкові видання та компакт-диски (1) | Реферативна база даних (5) |
Список видань за алфавітом назв: Авторський покажчик Покажчик назв публікацій  |
Пошуковий запит: (<.>A=Новакович К$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 6 Представлено документи з 1 до 6 |
|||
| 1. | 
Хижняк М. В. Особливості інструментальної діагностики рецидивів гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта в різні періоди спостереження [Електронний ресурс] / М. В. Хижняк, О. Ю. Чувашова, К. С. Новакович // Клінічна хірургія. - 2013. - № 8. - С. 69-71. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/KlKh_2013_8_19 Розглянуто результати нейровізуалізуючих методів дослідження, застосованих у хворих у разі справжніх рецидивів гриж міжхребцевих дисків у різні строки після первинної дискектомії. Відзначено морфологічні особливості оперованого попереково-рухового сегмента у ранньому, проміжному та віддаленому періоді. Дослідження проведено на підставі ретроспективного аналізу даних магніторезонансної (МРТ) та мультиспіральної комп'ютерної (МСКТ) томографії у 113 пацієнтів з рецидивами гриж міжхребцевих дисків. Справжні рецидиви, що виникли у різні строки після первинної мікродискектомії, мають особливості за даними МРТ та МСКТ, поєднуються з рубцево-спайковим фіброзом на різних етапах його формування та стенотичними змінами кісткових структур різної вираженості. МСКТ є методом вибору у ранньому періоді після первинної дискектомії у разі виникнення справжніх рецидивів, у поєднанні з МРТ вона інформативна у діагностиці рецидиву у віддаленому періоді. | ||
| 2. | 
Хижняк М. В. Хірургічне лікування рецидивів гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта із застосуванням різних систем фіксації ПРС [Електронний ресурс] / М. В. Хижняк, К. С. Новакович // Шпитальна хірургія. - 2012. - № 4. - С. 95-97. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/shpkhir_2012_4_23 | ||
| 3. | 
Хижняк М. В. Клініко-морфологічні особливості рецидивів гриж міжхребцевих дисків поперекового відділу хребта [Електронний ресурс] / М. В. Хижняк, О. П. Красиленко, К. С. Новакович // Український журнал малоінвазивної та ендоскопічної хірургії. - 2013. - Vol. 17, № 3. - С. 10-12. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ujmekh_2013_17_3_4 | ||
| 4. | 
Новакович К. С. Радіочастотні інтервенційні методи під контролем УЗД у лікуванні абдомінального гіпогастрального болю. Клінічний випадок [Електронний ресурс] / К. С. Новакович, Б. Б. Павлов // Міжнародний неврологічний журнал. - 2017. - № 6. - С. 132-135. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mnzh_2017_6_17 Висвітлено складну проблему абдомінального гіпогастрального болю: наведено клінічний випадок у пацієнтки, яка отримала задовільний результат від радіочастотної нейромодуляції після тривалих невдалих спроб хірургічного та консервативного лікування. Пацієнтка скаржилась на біль у нижньому відділі живота, що іррадіював у пах. З метою усунення болю здійснена емболізація вен та видалена матка з придатками. Це призвело до погіршення стану. Встановлено діагноз: хронічний абдомінальний гіпогастральний біль: нейропатія гіпогастрального нерва справа, іліоінгвінального нерва справа і генітофеморального нерва справа. Наданий клінічний випадок потребував етапного лікування, що полягало у виконанні діагностично-лікувальних блокад та застосуванні радіочастотних методик під контролем ультразвукової діагностики. Успішність лікування абдомінального гіпогастрального болю полягає саме в такому почерговому підході - від стероїдних блокад до деструктивних радіочастотних процедур - з урахуванням особливостей перебігу хвороби в кожному окремому випадку. | ||
| 5. | 
Павлов Б. Б. Лікування хронічної пудендальної невралгії методом імпульсної радіочастотної абляції (PRF) [Електронний ресурс] / Б. Б. Павлов, К. С. Новакович // Репродуктивна ендокринологія. - 2018. - № 2. - С. 76-79. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/repe_2018_2_11 Пудендальна невралгія - це сильний біль в дерматомі пудендального нерва, що найчастіше загострюється при сидінні. Цей стан характеризується такими симптомами, як біль у промежині, статевих органах, задньому проході. Початок невралгії пудендального нерва може виникнути після операції, катання на велосипеді, травми або без провокаційного фактора. ідеального методу лікування пудендальної невралгії на сьогоднішній день не існує. Лікування включає медикаментозну терапію, блокади, декомпресійну хірургію або радіочастотний інтервенційний вплив. Наведено клінічний випадок пацієнтки, що отримала стійкий позитивний результат внаслідок радіочастотної пульсової абляції (PRF) пудендальних нервів після безуспішного тривалого консервативного лікування. Жінка 44 років скаржилась на виражений тягнучий і пульсуючий біль у промежині від ануса до лобка, що посилювався у положенні сидячи. Маніфестація захворювання відбулася за кілька років до того без будь-якої видимої причини. З часом біль набув ознак невропатичного, тобто пекучого, інколи нестерпного характеру. Консервативне лікування включало нестероїдні протизапальні препарати, фізіотерапевтичні процедури, масаж та антидепресанти. Але воно виявилось неефективним - стан пацієнтки погіршувався, вона була змушена звільнитися з роботи (офісний працівник). Після комплексного обстеження (МРТ, спіральна КТ, УЗД, фізикальний огляд) було встановлено діагноз: хронічна нейропатія пудендальних нервів. Під флюороскопічним та УЗ-контролем проведена лікувально-діагностична блокада пудендальних нервів. Отримано позитивний результат: на час дії анестетика біль зникла. Після цього була виконана пульсова радіочастотна абляція пудендальних нервів на частоті 2 Гц (20-мілісекундними імпульсами) при 42 <$E symbol Р>С тривалістю 120 секунд. Спостереження впродовж 2 місяців підтвердило коректність обраної стратегії. Біль значно поменшав, досягнувши рівня тимчасового дискомфорту, пацієнтка повернулася до роботи. Успішність лікування полягала у послідовному підході - від лікувально-діагностичних блокад під рентген- та УЗД-контролем до деструктивних радіочастотних процедур. | ||
| 6. |
Новакович К. С. Радіочастотні інтервенційні методи в лікуванні тазового болю [Електронний ресурс] / К. С. Новакович, Б. Б. Павлов // Репродуктивна ендокринологія. - 2017. - № 2. - С. 84-87. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/repe_2017_2_14 Висвітлено складну проблему тазового болю, яку, окрім гінекологів, проктологів, загальних хірургів та ін. можуть вирішувати і нейрохірурги, які володіють знаннями і досвідом роботи на нервових структурах, відповідальних за іннервацію тазових органів, а також мають апаратуру, що дає можливість виконати низку втручань. Складність діагностики і лікування обумовлена анатомічною близькістю і фізіологічною спорідненістю, спільністю кровопостачання та іннервації тазових органів. Наведено клінічний випадок на прикладі пацієнтки, що розпочала лікування в клініці Центру медицини болю (м. Київ) після тривалих невдалих спроб консервативного лікування. Пацієнтка скаржилась на біль в області куприка, під сідницями та в попереку. Жінці було встановлено діагноз хронічний перинеальний біль, протрузія диска L3-L4, виражена артропатія фасеткових суглобів, спінальний стеноз на рівні L3-L4. Хронічний перинеальний біль не був пов'язаний з патологією внутрішніх органів, протрузія і стеноз викликали також менш виражений порівняно з перинеальним поперековий іррадіюючий біль. Представлений у статті клінічний випадок потребував етапного лікування, яке полягало у виконанні епідуральних блокад, корінцевих блокад і, насамкінець, застосуванні радіочастотних методик. Деструкція, або нейролізис використовувалася для лікування артрозу фасеткових суглобів, а також при перинеальному та інгвінальному болю. Для виключення моторного блоку (при радикулопатії) використовувалась пульсова нейромодуляція. Згадані методики є самодостатніми, але саме доповнюючи одна одну вони були ефективними при лікуванні тазових болів, що в даному клінічному випадку виникли не з однієї, а з кількох причин. Ознакою того, що лікування було проведено правильно, став позитивний терапевтичний ефект у вигляді стійкої і тривалої відсутності болю після останньої процедури. Успішність лікування тазового болю полягає саме в такому почерговому підході від менш складних стероїдних блокад до деструктивних радіочастотних процедур з урахуванням особливостей перебігу хвороби в кожному окремому випадку. | ||
Попередній перегляд: 
Реферативна БД
 |
| Відділ наукової організації електронних інформаційних ресурсів |
 Пам`ятка користувача |